Лучшие практики энергосбережения в ЖКХ

Главная
О проекте
Контакты

 

Портал по энергосбережению ЭСКО

 

Журнал Тепловые насосы

Проект

 

Закон України

 

Про внесення змін до Закону України

“Про комплексну реконструкцію кварталів

(мікрорайонів) застарілого житлового фонду”

 

Верховна Рада України постановляє:

 

Внести зміни до Закону України “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 10, ст. 88), виклавши його в такій редакції:

 

ЗАКОН   УКРАЇНИ

 

Про комплексну реконструкцію кварталів

 

(мікрорайонів) застарілого житлового фонду

 

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), в яких розміщені застарілий житловий та нежитловий фонди.

 

Розділ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

 

1) власник жилого (нежилого) приміщення — фізична чи юридична особа, яка набула право власності на жиле (нежиле) приміщення (будинок) на підставах, що не заборонені законом;

 

2) житловий або нежитловий фонд, що прирівнюється до застарілого, — житловий або нежитловий фонд, який не є застарілим, але розташований у межах території для комплексної забудови, реконструкції кварталу (мікрорайону) та ускладнює реалізацію проекту такої забудови;

 

3) застарілий житловий та нежитловий фонди — сукупність багатоквартирних жилих будинків та об’єктів соціальної інфраструктури (нежитловий фонд) усіх форм власності, які не відповідають сучасним архітектурно-планувальним і санітарно-гігієнічним вимогам, а за технічним станом — експлуатаційним вимогам, зокрема щодо енергоефективності;

 

4) інвестиційний проект комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), в яких розміщений застарілий житловий фонд, — проект використання інвестицій на принципі самоокупності, що включає комплекс організаційних, фінансових та технічних заходів із забезпечення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, які здійснюються інвестором-забудовником або уповноваженою ним особою за інвестиційним договором;

 

5) інвестор-забудовник — юридична особа, яка фінансує будівництво у порядку, встановленому законодавством;

 

6) квартал (мікрорайон) застарілого житлового фонду (далі — квартал (мікрорайон) — територія щільної забудови, в межах якої здійснюється заміна, реконструкція застарілого житлового та нежитлового фондів і житлового або нежитлового фонду, що прирівнюється до застарілого;

 

7) комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) — реконструкція багатоквартирних жилих будинків та нежитлового фонду (об’єктів соціальної інфраструктури), об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури з відновленням їх технічного і експлуатаційного стану та/або знесення таких із заміною їх на новозбудовані об’єкти в межах кварталу (мікрорайону);

 

8) містобудівне обґрунтування визначення основних параметрів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) (далі — містобудівне обґрунтування) — передпроектна документація, що розробляється на замовлення  місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і передбачає визначення території для комплексної забудови, поверховості та щільності забудови, рівень забезпечення об’єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зон розміщення стартових будинків тощо;

 

9) об’єкт реконструкції застарілого житлового фонду — квартал (мікрорайон) та земельна ділянка, на якій розташований квартал (мікрорайон) і можуть бути розташовані стартові жилі будинки;

 

10) реконструкція житлового фонду — перебудова житлового фонду з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, або знесення застарілого житлового фонду в кварталі (мікрорайоні) та будівництво нового житлового фонду;

 

11) реконструкція нежитлового фонду — перебудова нежитлового фонду (об’єктів соціальної інфраструктури) з метою поліпшення умов та задоволення сучасних потреб обслуговування населення, підвищення його архітектурно-технічного та експлуатаційного рівня, пов’язана у випадках, передбачених законодавством, з можливою зміною функціонального призначення, окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, або знесення об’єктів соціальної інфраструктури (нежитловий фонд) та будівництво нового нежитлового фонду в кварталі (мікрорайоні), що потребує реконструкції відповідно до цього Закону;

 

12) стартові жилі будинки — будинки, побудовані в першочерговому порядку під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) з метою переселення мешканців застарілого житлового фонду.

 

Стаття 2. Державна політика у сфері комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Державна політика у сфері комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) базується на засадах:

 

1) сприяння реалізації права громадян України на житло;

 

2) проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) відповідно до генеральних планів населених пунктів, містобудівного обґрунтування, проектів комплексної забудови території, проектної документації на будівництво окремих об'єктів у цих кварталах (мікрорайонах);

 

3) поєднання інтересів територіальних громад та інвесторів-забудовників у здійсненні інженерної підготовки, будівництві об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, проведенні благоустрою прилеглих прибудинкових територій за рахунок коштів інвесторів-забудовників і органів місцевого самоврядування;

 

4) визначення на конкурсних засадах інвестора-забудовника комплексної реконструкції кварталу (мікрорайону);

 

5) гарантії та забезпечення захисту майнових прав громадян на жилі та нежилі приміщення, які підлягають реконструкції;

 

6) визначення майнових прав на збудовані, реконструйовані жилі та нежилі приміщення на засадах цивільно-правового договору, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України;

 

7) раціонального використання територій кварталів (мікрорайонів) відповідно до встановлених норм і правил;

 

8) розташування об’єктів будівництва в кварталах (мікрорайонах), в яких розміщений застарілий житловий та нежитловий фонди, на територіях, визначених на підставі містобудівного обґрунтування та проекту комплексної забудови території з урахуванням плану земельно-господарського устрою за умови наявності такого плану;

 

9) координації органом місцевого самоврядування дій щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), визначення зобов’язань, відповідальності за їх невиконання учасниками комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

10) забезпечення гарантій речових прав на нерухоме майно під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

11) забезпечення дотримання вимог щодо створення для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення умов для їх безбар’єрного доступу до всіх реконструйованих або новозбудованих, включаючи стартові жилі будинки, об’єктів житлового та нежитлового фондів.

 

Стаття 3. Сфера дії Закону

 

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією інвестиційного проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів).

 

2. Суб’єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інвестори-забудовники, власники і наймачі жилого (нежилого) приміщення, юридичні та фізичні особи, власники і землекористувачі земельних ділянок та іншого нерухомого майна на території для комплексної забудови.

 

3. Дія цього Закону не поширюється на об’єкти, розташовані на територіях природно-заповідного фонду (крім господарських зон), охоронюваних археологічних територіях, в зонах охорони пам'яток та історичних ареалах населених місць, визначених у порядку, встановленому законодавством.

 

Стаття 4. Законодавство України у сфері комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Законодавство України у сфері комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів цивільного, житлового та земельного законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

 

2. Відносини, пов'язані з відведенням земельних ділянок для житлового будівництва, реконструкцією жилих будинків, наданням кредитів, регулюються відповідним законодавством та державними стандартами, будівельними нормами і місцевими правилами забудови з урахуванням положень цього Закону.

 

Розділ II

 

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО КОМПЛЕКСНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ КВАРТАЛІВ (МІКРОРАЙОНІВ)

 

Стаття 5. Повноваження центральних органів виконавчої влади

 

1. Центральні органи виконавчої влади у сфері будівництва та архітектури, житлово-комунального господарства, земельних ресурсів, з питань охорони навколишнього природного середовища, державні органи приватизації у межах їх повноважень:

 

1) готують пропозиції щодо формування державної політики у сфері комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

2) координують і контролюють діяльність місцевих органів виконавчої влади та надають методичну допомогу органам місцевого самоврядування з питань комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) в населених пунктах;

 

3) забезпечують контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері земельних та житлових відносин;

 

4) організують розроблення проектів державних програм з комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) та містобудівних обґрунтувань;

 

5) здійснюють нормативно-правове забезпечення та інші повноваження, передбачені законом.

 

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

 

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм повноважень відповідними радами відповідно до своєї компетенції:

 

беруть участь у розробленні та забезпечують виконання державних і регіональних програм з комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

інформують населення про проведення заходів щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

здійснюють контроль за виконанням регіональних програм та розробленням містобудівних обґрунтувань, а також за додержанням законодавства України під час проведення конкурсів із залучення інвесторів-забудовників.

 

2. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм повноважень відповідними радами готують проект рішення про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів), забезпечують розроблення містобудівних обґрунтувань, встановлюють вимоги щодо будівництва об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на територіях для комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) на засадах узгодження інтересів територіальних громад та інвесторів-забудовників.

 

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування

 

1. Органи місцевого самоврядування:

 

1) приймають у встановленому законом порядку рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у зв’язку із здійсненням комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

2) сприяють розвитку житлового будівництва і реконструкції житлового та нежитлового фондів, об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури  за рахунок усіх джерел фінансування;

 

3) затверджують та виконують місцеві програми комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), беруть участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм;

 

4) забезпечують розроблення, схвалення та/або затвердження на підставі генеральних планів населених пунктів і детальних планів територій, містобудівних обґрунтувань та іншої містобудівної документації та приймають рішення про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів);

 

5) визначають на конкурсних засадах інвестора-забудовника і укладають з ним інвестиційний договір про виконання інвестиційного проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), типову форму якого затверджує Кабінет Міністрів України;

 

6) інформують населення про перспективи забудови і виконання місцевих програм з реконструкції житлового та нежитлового фондів, організовують і проводять громадське обговорення проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

7) здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства щодо надання жилого (нежилого) приміщення на праві власності (найму), оренди власникам (наймачам) або орендарям жилих (нежилих) приміщень, які підлягають реконструкції відповідно до цього Закону;

 

8) готують висновки про вилучення (викуп) земельних ділянок відповідно до законодавства;

 

9) визначають порядок і строки переселення власників (наймачів), орендарів, звільнення житлового та нежитлового фондів, а також порядок і строки знесення будівель застарілого житлового та нежитлового фондів згідно з вимогами цього Закону;

 

10) приймають рішення про делегування районним у містах радам повноважень щодо затвердження плану земельно-господарського устрою;

 

11) досягають попередньої домовленості з інвестором-забудовником про умови і строки припинення в установленому законодавством порядку права власності на нерухоме майно, права користування земельною ділянкою;

 

12) вирішують в установленому законом порядку всі спірні питання, пов’язані з переселенням власників (наймачів), орендарів з жилих (нежилих) приміщень;

 

13) вирішують інші питання, пов’язані з реконструкцією, заміною житлового фонду, відповідно до законодавства;

 

14) готують висновки щодо технічного стану об’єктів житлового та нежитлового фондів та доцільності їх реконструкції;

 

15) установлюють вимоги щодо будівництва об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на територіях для комплексної забудови, реконструкції кварталів (мікрорайонів) на засадах узгодження інтересів територіальних громад та інвесторів-забудовників;

 

16) готують містобудівне обгрунтування, передпроектну документацію за рахунок коштів інвесторів-забудовників та органів місцевого самоврядування.

 

Розділ III

 

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ КОМПЛЕКСНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ КВАРТАЛІВ (МІКРОРАЙОНІВ)

 

Стаття 8. Нормативне регулювання відносин під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Реконструкція застарілого житлового та нежитлового фондів здійснюється згідно з нормативами, встановленими у сфері землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, освітлення територій, охорони здоров'я, довкілля, земель, поводження з відходами.

 

Стаття 9. Джерела фінансування комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Джерелами фінансування комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) є:

 

кошти інвесторів, які беруть участь у реалізації проектів реконструкції житлового та нежитлового фондів;

 

кошти фондів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), утворених відповідно до закону;

 

кошти державного та місцевих бюджетів з подальшим їх поверненням;

 

інші джерела, не заборонені законом.

 

Стаття 10. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, відповідними місцевими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та  її територіальними органами, а також органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

 

Стаття 11. Обов’язки органів місцевого самоврядування

 

1. Місцеві ради:

 

1) визначають перелік об’єктів, що підлягають комплексній  реконструкції;

 

2) приймають рішення про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

3) затверджують програму комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

4) оприлюднюють у засобах масової інформації рішення про реалізацію проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) протягом одного місяця з дня їх прийняття;

 

5) передають у власність або у користування об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку земельну ділянку, на якій розташовано багатоквартирний жилий будинок разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс, і прибудинкову територію;

 

6) створюють фонди комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) за рахунок коштів, що надійшли від продажу і оренди комунального майна, землі, у складі місцевого бюджету.

 

2. Виконавчі комітети органів місцевих рад:

 

1) проводять конкурс з метою визначення інвестора-забудовника для виконання програми комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів), забезпечують розроблення та схвалення містобудівних обґрунтувань;

 

2) забезпечують проведення інвентаризації та паспортизації застарілого житлового та нежитлового фондів, а  також об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, що підлягають комплексній реконструкції, створення та ведення їх реєстру;

 

3) укладають з інвесторами-забудовниками — переможцями конкурсу  інвестиційний договір про проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

4) у місячний строк з дня прийняття місцевою радою рішення про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) письмово повідомляють власників (наймачів), орендарів жилих (нежилих) приміщень, власників та землекористувачів земельних ділянок, власників, користувачів і орендарів інженерних мереж, розташованих у межах кварталів (мікрорайонів), про умови та особливості реалізації прав власності, користування, оренди у зв’язку із здійсненням реконструкції житлового та нежитлового фондів;

 

5) ініціюють разом з інвесторами-забудовниками скликання установчих зборів у новозбудованих будинках для створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків;

 

6) забезпечують у встановленому законом порядку своєчасне виселення власників (наймачів), орендарів жилих (нежилих) приміщень із застарілого житлового фонду, що підлягає знесенню, на попередньо погоджених з інвестором-забудовником умовах та вирішують в установленому законом порядку всі спірні питання, пов'язані з таким виселенням;

 

7) виступають позивачами у судових спорах щодо виселення власників (наймачів) жилих (нежилих) приміщень із застарілого житлового фонду;

 

8) оприлюднюють у засобах масової інформації містобудівні обґрунтування комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

9) після прийняття рішень про розроблення містобудівної документації на комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) повідомляють через засоби масової інформації про порядок подання пропозицій щодо цієї документації, порядок її обговорення;

 

10) погоджують та затверджують передпроектну та проектну документацію на комплексну забудову території, підготовлену інвесторами-забудовниками;

 

11) контролюють виконання інвестором-забудовником своїх зобов’язань;

 

12) залучають представників відповідних територіальних громад, громадських організацій до обговорення планів реконструкції застарілого житлового та нежитлового фондів;

 

13) проводять у місячний строк з дня прийняття рішення про здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) заходи, пов’язані з державною реєстрацією обмеження речових прав на об’єкти нерухомого майна, що розташовані на території для комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів);

 

14) надають в оренду на строк будівництва земельні ділянки інвестору-забудовнику в порядку, визначеному законодавством;

 

15) оприлюднюють у засобах масової інформації відомості про виконання проекту;

 

16) забезпечують безумовну реалізацію проекту.

 

Стаття 12. Порядок компенсації власникам (наймачам) жилих (нежилих) приміщень, земельних ділянок та іншого майна, відчуженого під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Реалізація інвестиційних проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) здійснюється за умови попереднього і повного відшкодування власникам жилих приміщень вартості втрат шляхом надання за їх згодою іншого житла або грошової компенсації.

 

2. Власникам нежилих приміщень надається за їх згодою інше рівноцінне нежиле приміщення або грошова компенсація.

 

Власникам садиб, що викуповуються для суспільної потреби, надається за їх згодою рівноцінна земельна ділянка з побудованим на ній житлом або грошова компенсація відповідно до цього Закону.

 

Розмір грошової компенсації за жиле (нежиле) приміщення визначається на основі експертної оцінки жилого (нежилого) приміщення, проведеної відповідно до закону.

 

Спори щодо викупу жилого (нежилого) приміщення, розміру грошової компенсації, а також надання новозбудованого жилого (нежилого) приміщення вирішуються в судовому порядку.

 

3. Якщо понад 50 відсотків плюс 1 власників і наймачів жилих (нежилих) приміщень будинку погодилися на виселення, до інших власників (наймачів) жилих (нежилих) приміщень можуть бути вжиті примусові заходи щодо виселення з цих приміщень, а також викупу приміщень за ринковою вартістю, а до наймачів жилих (нежилих) приміщень — щодо виселення з попереднім наданням інших рівноцінних за площею жилих (нежилих) приміщень у межах території комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) у порядку, встановленому законом.

 

4. У разі знесення жилих будинків у межах кварталів (мікрорайонів) переселення власників і наймачів жилих приміщень у маневрений житловий фонд (житловий фонд для тимчасового проживання) не допускається.

 

Виселення наймачів жилих (нежилих) приміщень здійснюється за умови попереднього надання їм інших рівноцінних за площею та кількістю кімнат жилих (нежилих) приміщень у межах кварталу (мікрорайону) в порядку, встановленому законом.

 

5. Власник (наймач) жилого приміщення, який не перебуває на квартирному обліку, має право отримати на умовах компенсації в межах кварталів (мікрорайонів) інше жиле приміщення в якому кількість кімнат та загальна площа не менше кількості кімнат та загальної площі квартири будинку, що підлягає знесенню, незалежно від числа зареєстрованих у ньому осіб. Загальна площа, що пропонується власникові (наймачу), безоплатно може бути збільшена до 50 відсотків загальної площі квартири будинку, що підлягає знесенню, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

6. Власнику (наймачу) жилого приміщення, який перебуває на день прийняття рішення про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надається нове жиле приміщення з урахуванням норми жилої площі, встановленої законом.

 

7. Примушення власника (наймача) новозбудованого жилого приміщення сплачувати вартість надлишкової загальної площі квартири, наданої з перевищенням вимог, передбачених у частинах п’ятій та шостій цієї статті, не допускається.

 

8. При розподілі жилих приміщень та визначенні поверху враховуються потреби людей з обмеженими фізичними можливостями.

 

9. У разі коли власник (наймач) бажає отримати жиле приміщення за межами кварталу (мікрорайону), таке приміщення надається йому відповідно до частин п’ятої та шостої цієї статті за рахунок коштів інвестора-забудовника у межах населеного пункту.

 

У разі коли власник (наймач) жилого приміщення бажає отримати жиле приміщення більшої площі, йому може бути запропоновано приміщення більшої площі, ніж передбачено частинами п’ятою та шостою цієї статті, з оплатою ним різниці вартості надлишку загальної площі за ринковою вартістю.

 

У разі коли власник жилого приміщення бажає отримати жиле приміщення меншої площі, ніж передбачено частиною п’ятою цієї статті, йому може бути запропоновано таке приміщення з оплатою інвестором-забудовником різниці у площі за ринковою вартістю.

 

10. Власнику (наймачу) жилого приміщення надаються за рахунок інвестора-забудовника транспортний засіб та вантажники для перевезення майна або компенсуються документально підтверджені витрати, пов'язані з переселенням.

 

11. Власник (наймач) жилого приміщення має позачергове право в місячний строк з дня переселення на підключення в установленому законодавством порядку до мережі телефонного зв’язку за рахунок інвестора-забудовника у разі, коли викуплені у нього житловий будинок, квартира, житлове приміщення були телефонізовані.

 

12. Власник гаража має право на грошову компенсацію за ринковою вартістю його відтворення або на місце на організованій автостоянці в межах кварталів (мікрорайонів) за рахунок інвестора-забудовника та за наявності законних підстав володіти, користуватися і розпоряджатися гаражем.

 

Інвалід із захворюванням опорно-рухового апарату, який на законних підставах є власником гаражу, має право на грошову компенсацію за ринковою вартістю його відтворення або на місце за його вибором у наземному (підземному) паркінгу поблизу нового місця проживання в межах кварталів (мікрорайонів) до вселення в нове жиле приміщення.

 

13. Власник земельної ділянки, письмово попереджений органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законом, зобов’язаний повідомити протягом одного місяця з дня попередження відповідний орган про своє рішення щодо відчуження земельної ділянки.

 

Землекористувач земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої у постійне користування, письмово попереджається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб.

 

У разі недосягнення згоди щодо викупу (вилучення) земельної ділянки спір вирішується у судовому порядку.

 

14. Усі спори, які виникають у зв’язку з виконанням інвестиційного проекту комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) щодо власності та інших речових прав на жиле (нежиле) приміщення, вирішуються у судовому порядку.

 

15. Власники жилих (нежилих) приміщень, які отримують новозбудовані жилі (нежилі) приміщення у зв’язку з комплексною реконструкцією кварталів (мікрорайонів), звільняються від сплати державного мита за посвідчення договорів про відчуження на їх користь жилих (нежилих) приміщень.

 

Стаття 13. Обов'язки інвесторів-забудовників

 

1. Інвестор-забудовник забезпечує:

 

1) організацію оформлення права власності на жилі (нежилі) приміщення для власників жилих (нежилих) приміщень, які їх отримують у зв’язку з комплексною реконструкцією кварталів (мікрорайонів), та несе всі витрати, пов’язані з таким оформленням;

 

2) розроблення проекту забудови території, проектів будівель і споруд з дотриманням вимог щодо безбар’єрного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення до всіх об'єктів житлового та нежитлового фонду і територій кварталів (мікрорайонів);

 

3) виконання повного обсягу будівельних робіт;

 

4) надання на умовах компенсації власникам (наймачам) жилих приміщень новозбудованого житла відповідно до статті 12 цього Закону або за їх згодою відшкодовує на умовах компенсації вартість жилих приміщень;

 

5) надання органу місцевого самоврядування на умовах, визначених інвестиційним договором, частини житла у повній будівельній готовності;

 

6) надання на умовах компенсації власникам нежилих приміщень у будинках, що були знесені, іншої рівноцінної площі у кварталах (мікрорайонах) або за згодою власників відшкодування її вартості на умовах компенсації;

 

7) проведення власними силами та за рахунок власних коштів заходів з утилізації та видалення відходів, що утворюються під час знесення будинків, сприяє вивезенню для повторного використання будівельних матеріалів і конструкцій заінтересованими у цьому особами, які набули право на провадження такого виду діяльності в установленому законом порядку, з подальшим благоустроєм території;

 

8) створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на територіях для комплексної забудови, реконструкції кварталів (мікрорайонів) на засадах узгодження інтересів територіальних громад та інвесторів-забудовників за рахунок коштів інвесторів-забудовників та органів місцевого самоврядування.

 

2. Інвестор-забудовник на власний розсуд розпоряджається визначеною інвестиційним договором часиною побудованих ним жилих (нежилих) приміщень.

 

Інвестор-забудовник звільняється від сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури відповідного населеного пункту.

 

Розділ IV

 

ПІДГОТОВКА КОНКУРСНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТОРІВ-ЗАБУДОВНИКІВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ КОМПЛЕКСНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ КВАРТАЛІВ (МІКРОРАЙОНІВ)

 

Стаття 14. Особливості розроблення та погодження проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Стартові жилі будинки повинні бути розташовані в межах кварталів (мікрорайонів) або як виняток за рішенням органу місцевого самоврядування — на вільних земельних ділянках в межах суміжних територій кварталів (мікрорайонів) відповідно до містобудівних обґрунтувань.

 

2. Надання вихідних даних для проектування об’єктів забудови кварталів (мікрорайонів) забезпечується у порядку, визначеному законом.

 

3. Проектна документація на будівництво жилих будинків і об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури погоджується відповідно до законодавства з підприємствами, установами та організаціями, що надали технічні умови, тільки у разі неможливості забезпечення виконання цих умов.

 

Стаття 15. Проведення конкурсу із залучення інвесторів-забудовників для реалізації проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. При оголошенні конкурсу із залучення інвесторів-забудовників для реалізації проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) орган місцевого самоврядування приймає рішення, в якому визначаються:

 

умови і порядок проведення конкурсу та укладення інвестиційного договору;

 

умови кваліфікаційного відбору учасників конкурсу;

 

порядок придбання конкурсної документації;

 

строк проведення конкурсу;

 

склад конкурсної комісії.

 

2. Обов’язковими умовами конкурсу є:

 

забезпечення за рахунок інвестора-забудовника власників (наймачів) жилих приміщень, які переселяються, жилим приміщенням у межах норм, установлених статтею 12 цього Закону;

 

забезпечення за рахунок інвестора-забудовника власників (наймачів) нежилих приміщень, що викуповуються, рівноцінними приміщеннями або грошовою компенсацією;

 

підтвердження обсягів власних та залучених інвестицій відповідно до показників вартості одного гектара території для забудови;

 

створення інвестором-забудовником соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на території комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) на засадах узгодження інтересів територіальних громад та інвесторів-забудовників за рахунок коштів інвесторів-забудовників і органів місцевого самоврядування в межах, установлених законодавством.

 

3. Інформація про проведення конкурсу опубліковується в засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 днів до дня його проведення.

 

Стаття 16. Порядок планування робіт з комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів)

 

1. Квартали (мікрорайони), у яких відповідно до цього Закону повинна здійснюватися комплексна реконструкція, визначаються на підставі генеральних планів населених пунктів, містобудівного обґрунтування, а також матеріалів оцінки технічного стану наявного житлового та нежитлового фондів і планів земельно-господарського устрою за умови їх наявності.

 

Порядок складення плану земельно-господарського устрою затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

2. Обмеження речових прав на об’єкти нерухомого майна, що розміщені в кварталах (мікрорайонах), підлягають державній реєстрації відповідно до закону після прийняття рішення про віднесення об’єктів нерухомого майна до застарілого житлового та нежитлового фондів.

 

3. У проектах забудови території повинні бути визначені:

 

квартали (мікрорайони), в межах яких повинна здійснюватися реконструкція жилого та нежилого фондів, інженерно-транспортної інфраструктури;

 

обсяг застарілого житлового фонду з виділенням того, що підлягає перебудові або знесенню, а також житлового фонду, що прирівнюється до застарілого;

 

технічний стан житлового фонду та його експлуатаційні дані;

 

обсяг та стан застарілого нежитлового фонду та такого, що прирівнюється до застарілого;

 

планувальна структура кварталу (мікрорайону);

 

перелік, потужність існуючих і перспективних підприємств та установ обслуговування населення кварталу (мікрорайону);

 

обсяги та вартість робіт із зведення жилих будинків і об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури;

 

щільність нової забудови, обсяг жилих (нежилих) приміщень, що викуповуються та (або) надаються власникам (наймачам) застарілого житлового фонду при переселенні, а також заплановані для комерційної реалізації;

 

черговість, строки виконання робіт з урахуванням завдань комплексної забудови.

 

Стаття 17. Особливості орендної плати за користування землею

 

1. Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду інвестору-забудовнику на період будівництва і до введення об’єктів містобудування в експлуатацію справляється відповідно до особливостей встановлених Законом України “Про плату за землю”, але не більше ніж на три роки.

 

2. Після введення об’єктів містобудування в експлуатацію річна орендна плата за земельні ділянки справляється відповідно до законодавства.

 

Розділ V

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

 

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

 

1) в абзаці другому частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 – 44, ст. 356) слова “проектно-кошторисної документації” замінити словами “дозволу на виконання будівельних робіт”;

 

2) доповнити частину першу статті 146 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради, 2002 р., № 3 – 4, ст.27)  пунктом “є” такого змісту:

 

“є) для реалізації проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду.”;

 

3) частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 

 

21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113; 2006 р., № 51, ст. 519) доповнити пунктом 48 такого змісту:

 

“48) власники жилих (нежилих) приміщень, будинків, які отримують новозбудовані жилі (нежилі) приміщення у зв’язку з комплексною реконструкцією кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, — за посвідчення договорів про відчуження на їх користь жилих (нежилих) приміщень будинків.”;

 

4) Закон України “Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 560) доповнити статтею 191 такого змісту:

 

“Для реалізації проектів комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, які реалізуються відповідно до Закону України “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду” річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду інвестору-забудовнику на період будівництва і до введення об’єктів містобудування в експлуатацію, але не більше ніж на три роки, встановлюється:

 

для земель під об’єктами загального користування (вулицями, скверами, парками, площами тощо) та соціально-побутового призначення (дитячими садками, яслами, школами тощо) — 1 гривня незалежно від площі;

 

для земель під іншими об’єктами — 0,03 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

 

Після введення об’єктів містобудування в експлуатацію річна орендна плата за земельні ділянки справляється відповідно до законодавства.”