Лучшие практики энергосбережения в городах

Главная
О проекте
Контакты

 

Портал по энергосбережению ЭСКО

 

Журнал Тепловые насосы

Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, пов'язаних з виробництвом житлово-комунальних послуг

Важливою умовою енергетичної безпеки України є перебудова української економіки на засадах інтеграції політики енергоефективності у стратегії сучасних економічних реформ, однією з яких є реформа житлово-комунального господарства України.

Процес реформування житлово-комунального господарства свого часу пережили всі розвинуті країни світу. Шукаючи виходу зі складної ситуації, уряди цих держав проводили політику, що мала забезпечити державну підтримку підприємств житлово-комунальної сфери і, водночас, сприяла якомога широкому залученню приватного сектора до надання послуг, в результаті чого виникло і розвинулося конкурентне середовище. В результаті підвищилася ефективність надання житлово-комунальних послуг і знизилася їх вартість.

В умовах сьогодення в Україні близько 25% всіх енергетичних ресурсів, що споживаються, використовуються в житлово-комунальному господарстві. Це єдина група споживачів, яка не зменшила загальних обсягів енергоспоживання за останні п'ять років. Так, на одного мешканця, як приклад, в існуючих будівлях з централізованим теплопостачанням, в перерахунку на 1м2 площі, на території України витрачається 1,4 т у. п. за рік, що в 1,5 рази більше, ніж у США і в 2,5-3 рази більше, ніж у Швеції.

Сьогодні на підприємствах теплопостачання всіх форм власності та відомчого підпорядкування експлуатується більше 27 тисяч котелень, технічний стан обладнання яких у більшості є незадовільним.

З 65 тисяч установлених котлів 25% експлуатується понад 20 років. Значна кількість діючих котлів є застарілими та малоефективними з коефіцієнтом корисної дії нижче 82%.

Невідповідним до вимог технічної експлуатації є технічний стан теплових мереж. 5,5 тис. км або 15% теплових мереж перебувають у ветхому та аварійному стані.

Питомі витрати енергоресурсів на виробництво 1 Гкал теплоти складають 185-190 кг у. п., в той час як за кордоном -140-150 кг у. п. Через таку перевитрату палива рівень викидів СО2 в атмосферу становить 45 г/МДж.

Втрати теплової енергії за рік складають більше 13 млн. Гкал. Це 12% від обсягів відпущеної теплової енергії, на які марно витрачено 2,5 млрд. куб. м природного газу.

З кожним роком зменшується показник приєднаного навантаження по відношенню до встановленого "завдяки" безсистемному впровадженню індивідуальних систем опалення. На діаграмі це виглядає наступним чином - за рік в середньому по країні цей показник зменшився на 2%.

Аналіз втрат теплової енергії і природного газу, що використовується на виробництво втраченої теплової енергії в комунальній теплоенергетиці у схемах централізованого теплопостачання свідчить про те, що втрати при виробництві (на котельнях) сягають до 22%, при транспортуванні теплової енергії до 25%, але найбільші перевитрати природного газу відносяться на виробництво теплової енергії втраченої у споживача до 30%.

Аналіз технічних можливостей, досягнень науки і техніки свідчить про можливість зменшення втрат газу при виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії у середньому по країні на 22%. І тут не варто забувати про такий важливий напрям, як когенерація.

Дуже важливим питанням є забезпечення новим енергозберігаючим теплотехнічним устаткуванням та іншим обладнанням вітчизняного виробництва галузей економіки, в тому числі і підприємств житлово-комунального господарства. І тут нам необхідно використати науково-дослідний та виробничий потенціал галузей машинобудування, який має великий досвід розроблення та виготовлення нових моделей енергетичного обладнання. Підприємства машинобудування , такі як ДП НВКГ Зоря"-"Машпроект", ВАТ "Турбоатом", ВАТ "Первомайскдизельмаш" тощо, виготовляють когенераційні установки, парогенератори, малопотужні котли, мінікотельні.

Тому Міністерство разом з ВАТ "Первомайськдизельмаш" і фінансовим банком розробило для 21-го міста фінансову схему поставки на лізингових умовах когенераційного обладнання. Найближчим часом представники цих міст будуть запрошені до Міністерства для остаточного вирішення цього питання.

Головне завдання підгалузі можна окреслити двома напрямками - надання якісних послуг споживачам та впровадження заходів з енергозбереження. А виконання цього завдання можливе лише через реформування галузі.

Тому пріоритетним напрямком на державному рівні повинно бути нормативно-правове забезпечення реформування наших підприємств, їх взаємовідносин із суміжниками, органами місцевого самоврядування і споживачами. Головні з них - опрацювання умов передачі в управління, оренду, концесію цілісних майнових комплексів теплопостачання, корпоратизація теплопостачальних підприємств, залучення приватного капіталу, стимулювання впровадження заходів з енергозбереження.

Завданням на місцевому рівні - розроблення схем теплопостачання населених пунктів, впровадження заходів щодо підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів таких як, заміна або реконструкція, з використанням утилізаторів теплоти димових газів котлів та новітніх пальників, малоефективних котлів з коефіцієнтом корисної дії нижче 80% з метою підвищення ККД до рівня не нижче ніж 92%, зниження втрат у магістральних та розподільчих теплових мережах методом впровадження сучасних видів теплоізоляції, застосування попердньоізольованих труб при проведенні заміни та ремонту трубопроводів;

Саме реалізація зазначених завдань дозволить створити належні умови для покращення якості послуг, що надаються споживачам, створити конкурентне середовище на ринку послуг з теплопостачання, підвищити інвестиційну привабливість підгалузі, зменшити втрати тепла та витрати енергоносіїв. Однак, починати необхідно з розроблення оптимізованих схем теплопостачання населених пунктів, які є підґрунтям для подальшого створення регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики та визначення пріоритетності спрямування інвестицій.

Системи централізованого водопостачання та водовідведення, збудовані десятки років тому, характеризуються високою енергозатратністю, значними втратами води, моральною та фізичною зношеністю. Знос основних фондів у підгалузі сягає 60,8%. Четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано і потребує заміни 40% насосних агрегатів.

Із загальної протяжності 33,3% водопровідно-каналізаційних мереж знаходяться в аварійному стані і потребують заміни. Це призводить до значного росту аварій, кількість яких досягла 250 аварій в рік на 100 км трубопроводів, що у 20 разів перевищує відповідний показник у країнах Західної Європи.

Енергетична складова у собівартості питної води та очищення стічних вод в середньому в Україні складає майже 50%, а споживання електроенергії у водопровідно-каналізаційному господарстві становить майже 4,9 млрд.кВт.год., або 3,9 % від загального обсягу її споживання в Україні.

Через значну зношеність основних фондів, обладнання, роботу насосних станцій в неоптимальному режимі нераціональні витрати та втрати питної води у порівнянні з 2005 роком збільшились на 30,8 млн.куб.м, непродуктивні витрати електроенергії складають 25 відсотків. Втрати питної води в м. Севастополі (78,8%), областях: Закарпатській (77,1%), Харківській (57,8%) при середніх 36,9%.

Сьогодні питомі витрати матеріальних та енергетичних ресурсів у водопровідно-каналізаційному господарстві в 2-3 рази перевищують аналогічні показники розвинутих країн світу.

Стрімке зростання вартості енергоносіїв гостро ставить проблему раціонального та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Головне завдання підгалузі полягає у проведенні ефективної енергозберігаючої політики - це широкомасштабне технічне переоснащення на основі обліку, впровадження новітніх енергозберігаючих технологій з одночасним залученням всіх можливих інвестицій.

Конкретні кроки економії енергоресурсів здійснено у Вінницькій, Донецькій, Рівненській та інших областях.

За рахунок встановлення частотних перетворювачів, зміни режиму подачі води на підприємстві "Рівнеоблводоканал" досягнуто економії електроенергії понад 2,28 млн.кВт.год/рік на суму 166 тис.грн.

Необхідно відзначити, що енергоаудит із розробкою заходів з енергозбереження проведено лише на підприємствах КП "Черкасиводоканал" та КП "Чернігівводоканал". В інших містах проведення водогосподарського та енергоаудиту здійснюється дуже повільними темпами.

Зусилля органів місцевої виконавчої влади, обласних і міських комунальних підприємств мають бути спрямовані на поліпшення технічного стану водопровідно-каналізаційних систем, забезпечення їх надійної та ефективної роботи, зменшення ресурсоспоживання, непродуктивних витоків, зменшення норми водоспоживання до санітарних вимог, що дозволить зменшити навантаження на очисні споруди водопостачання та каналізації.

Для вирішення цього питання необхідно:

На рівні підприємств водопровідно-каналізаційного господарства забезпечити:

  • розроблення і впровадження стратегічних планів розвитку підприємств водопровідно-каналізаційного господарства;
  • проведення енергетичного аудиту систем водопостачання та водовідведення;
  • запровадження обов'язкового технологічного обліку води на всіх ділянках подачі води: добування, транспортування та реалізації споживачам;
  • здійснення технічного переоснащення на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, удосконалення режимів роботи насосів, регулювання тиску в мережах та на вводах в будинки, санації водонапірних мереж, автоматизації роботи насосних агрегатів, регулювання подачі повітря в аеротенки каналізаційних очисних споруд.

На місцевому рівні :

  • забезпечити коригування місцевих програм енергозбереження.
  • вжити дієвих заходів щодо розширення мережі сервісних центрів з технічного обслуговування та повірки засобів обліку води;
  • створити належні умови для залучення інвестицій в розвиток, реконструкцію та технічне переоснащення систем водопостачання та водовідведення;
  • забезпечити розроблення та встановлення економічно та технічно обґрунтованих нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з визначенням норм втрат та не облікованих витрат з систем подачі і розподілу питної води.

На державному рівні: Міністерством, як ви знаєте, значна увага приділяється удосконаленню нормативно-правової бази. На сьогодні опрацьовано низку нормативно-правових та методичних документів, які сприятимуть забезпеченню надійного функціонування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства. У роздатковому матеріалі вам надано діючі галузеві нормативні документи:

Ми не зупиняємось у цьому напрямку. За нашими планами передбачено розроблення: змін і доповнень до "Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України" проекту "Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами і організаціями" та "Інструкції з нормування та визначення фактичної величини витоків холодної та гарячої води у житлових будинках".

Крім того, Міністерство і надалі сприятиме розробленню та реалізації пілотних інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих на зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів і впровадження новітніх технологій у водопровідно-каналізаційному господарстві і надасть необхідну інформаційно-методичну допомогу місцевим органам виконавчої влади та підприємствам водопровідно-каналізаційного господарства в реалізації заходів з енергозбереження.

Не краще становище склалося і в житловому секторі. Це викликано багатьма причинами:

  • житлові будинки в країні, як і в інших країнах СНД, проектувались і будувались, не передбачаючи заходів з мінімізації енерговитрат на період їх експлуатації;
  • житлові квартали проектувались без урахування їх енергоефективності, і на сьогоднішній день ми маємо дуже великі втрати (до 30%) теплової енергії в теплових мережах; системи опалення не дозволяють забезпечити гнучку систему регулювання і обліку спожитої теплової енергії, гарячої та холодної води;
  • для енергозабезпечення майже не використовуються альтернативні джерела енергії;
  • до цього часу не забезпечено повного державного контролю і системи державного регулювання споживання енергоресурсів тощо.

Наявний житловий фонд України налічує понад 1 млрд.м2. Частина його, близько 5 млн.кв. м (0,5%) перебуває у ветхому і аварійному стані.

Недостатня комфортність, низька енергоефективність значної частини житла, його значний фізичний і моральний знос потребують вирішення проблеми модернізації і теплової санації, капітальних ремонтів і реконструкції, і одночасно ставлять їх в число найбільш важливих для економіки країни.

Необхідно сказати, що в багатьох Європейських країнах вже понад 20 років проводиться поетапна робота з теплової санації житлових будинків.

Внаслідок чого, в цих країнах витрати пального на опалення будинків скоротилося на 40-50%, постійно зростає комфортність житла.

Для порівняння можна навести такі дані. Тепловитрати через огороджуючі конструкції будинків в Україні складають до 70% всіх загальних витрат, а в розвинених країнах Західної Європи вони дорівнюють 38-44%, тобто в 2 рази менше.

Низькі теплотехнічні показники огороджуючих конструкцій (питомі витрати палива на 1 м2 загальної площі в 2-2,5 рази перевищують аналогічні показники країн Західної Європи і Північної Америки) приводять до не оправданих витрат теплової енергії.

Комплекс заходів з підвищення теплової ефективності житлових будинків (особливо перших масових серій) дозволить знизити на 40% тепловитрати.

Так, зокрема, улаштування мансардного поверху дозволить скоротити витрати коштів на утеплення будинків на 15%.

Забезпеченість житлових будинків системами автоматизованого регулювання і приладами комерційного обліку тепла суттєво позначиться на економії теплових ресурсів міст.

З огляду на викладене, виникла необхідність розроблення нормативно-правових актів, які регулюють питання впровадження енергозберігаючих технологій, конструкцій, матеріалів, інженерного обладнання тощо в житловій сфері.

Для сприяння у вирішенні питань із забезпечення ефективного енергоспоживання Міністерством розроблено Рекомендації з енергозбереження при капітальних ремонтах, реконструкції та експлуатації житлових будинків, Довідник з енергозбереження в житловому фонді, розробляються форми енергетичного паспорту на житлові будинки та експлуатаційного паспорту на житлові приміщення, порядок проведення енергоаудиту житлових будинків.

Ймовірно не доцільно в n-й раз казати про необхідність стовідсоткового та достовірного обліку енергоресурсів в ЖКГ.

Станом на 1 січня 2007 року, за статистичними даними, оснащено будинків лічильниками холодної води - 56788 од. (26,03 % до завдань Програми), гарячої води - 5514 од. (6,53 %), лічильниками теплової енергії - 21885 од. (15,08 %).

Зазначені показники свідчать про незадовільний стан виконання Програми. Основна причина - відсутність належного фінансування.

З метою прискорення темпів здійснення Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, у цьому році з бюджету країни Урядом вперше було виділено 300 млн. грн. на оснащення інженерних вводів багатоквартирних будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії та передбачено в проекті бюджету на 2008 рік ще 200 млн. грн.

Але, для повного вирішення зазначеної проблеми необхідно якомога швидше прийняти Закон України "Про комерційний облік ресурсів, постачання яких здійснюється населенню з використанням мережі", який розроблено НАЕР і подано КМУ до Верховної Ради

Близько 30 відсотків загально-експлуатаційних витрат на здійснення пасажироперевезень міським електротранспортом припадає на електроенергію. Тому від вирішення питання нормування витрат електроенергії та впровадження заходів з її економії в умовах постійного зростання тарифів на електроенергію залежать від економічного стану підприємств міського електротранспорту та подальшої перспективи їх розвитку.

В останні роки підприємствами міського електротранспорту проводиться цілеспрямована робота на впровадження заходів з енергозбереження. Зокрема в м. Києві щорічно оновлюється понад 30 одиниць тролейбусів, які дозволяють зменшити енергоспоживання на 20 відсотків, а підприємствами Луганської і Донецької областей закуповуються енергоощадні трамвайні вагони типу К-1 виробництва СП "Татра-Юг".

Крім того, підприємствами міського електротранспорту мм. Вінниці, Дніпропетровська, Одеси та Києва проводиться модернізація існуючого парку трамвайних вагонів із заміною його обладнання системою фірми "ALSTOM TV-PROGRESS", яка дозволяє зменшити енергоспоживання таких вагонів на 40 відсотків. Вінницьким підприємством "Трамвайно-тролейбусне управління" здійснено заходи щодо встановлення на тягових підстанціях та рухомому складі лічильників споживання електричної енергії. На тягових підстанціях впроваджено комп'ютеризовані системи контролю споживання електроенергії з можливістю автоматизованого відключення частини агрегатів у "міжпіковий" час. За розрахунками підприємства лише встановлення лічильників споживання електроенергії на рухомому складі разом із запровадженням системи заохочення водіїв до раціонального її споживання дозволяє на 30 відсотків зменшити кількість спожитої електроенергії на пасажироперевезення.

З метою реалізації ефективної енергозберігаючої політики у міському електротранспорті Мінжитлокомунгоспом упродовж останнього часу розроблено проекти національних стандартів України, зокрема:

ДСТУ "Колісні транспортні засоби. Тролейбуси пасажирські. Загальні технічні вимоги".

ДСТУ "Вагони трамвайні пасажирські. Загальні технічні вимоги".

Хотів би рекомендувати органам місцевого самоврядування міст, де функціонує міський електротранспорт:

  • проводити оновлення інвентарного парку рухомого складу шляхом закупівлі насамперед трамвайних вагонів і тролейбусів з імпульсною системою керування тяговими електродвигунами;
  • надати сприяння у модернізації існуючого парку трамваїв і тролейбусів із використанням енергозберігаючого обладнання.

Безперечно, збільшення обсягів використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії у комунальному господарстві та побуті є одним з перспективних шляхів вирішення питань сталого енергозабезпечення України та поліпшення екологічного середовища.

Сьогодні Україна володіє значним загальним потенціалом нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії (НВДЕ), а її доцільно-економічний потенціал складає 80 - 100 млн. т у.п. на рік. За основними видами можливого використання він розподіляється таким чином: вітроенергетика - 31,4%, мала гідроенергетика - 2,9%, сонячна енергетика - 6,3%, біоенергетика - 27,1%, штучні горючі гази та метан вугільних родовищ - близько 16,9%. Інші напрямки використання альтернативних джерел енергії: геотермальна енергетика, теплонасосні установки, спирти, ріпакова олія, водопаливні емульсії, техногенні родовища, гумові відходи тощо - близько 15,4%.

Нетрадиційні і поновлювані джерела енергії є практично невичерпними. Їх потенціал майже незмінний в часі, вони не потребують спеціального видобутку і транспортування, також практично не забруднюють навколишнє середовище. Тому, незважаючи на окремі коливання показників використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії за видами, загальні результати протягом останніх років свідчать про тенденцію до збільшення використання нетрадиційної енергетики й альтернативного палива і зростання обсягів заміщення традиційного палива в галузях економіки України. Так, наприклад, у м. Березані Київської області був вперше у комунальному (1996 р.) господарстві України впроваджений тепловий насос для опалення адміністративного приміщення. Обладнання ефективно працює в автоматичному режимі до цього часу, воно не потребує обслуговування і втручання персоналу. Іншим прикладом може бути м. Острог, де вперше на території України було впроваджено сонячну систему для освітлення вулиць та дворів. Місцева адміністрація підтримала цей проект, тому що затрати на впровадження цієї системи окупляться через 1,5 роки. Можливо наводити ще багато прикладів використання в Україні альтернативних та поновлюваних джерел енергії, але на жаль, це незначна частка, яка не сягає і 1% від загального енергоспоживання. Тому сьогодні нам необхідно докласти максимум зусиль, щоб у найближчому майбутньому змінити ситуацію на протилежну, у якій ми будемо наводити одиничні негативні приклади щодо невикористання альтернативних джерел енергії.

Виходячи з критичного стану обладнання та устаткування підприємств комунальної енергетики необхідно у повній мірі скористатися також можливістю реалізації Кіотського протоколу.

Ефективно використовуючи механізми проектів спільного впровадження в рамках Кіотського протоколу, Україна має можливості додатково залучити зовнішнє фінансування в достатньо великому обсязі для розвитку та технологічного переоснащення галузей вітчизняної економіки, суттєвого покращення екологічної ситуації.

Теплоенергетика має достатньо великий потенціал скорочення викидів парникових газів за рахунок заходів з енергозбереження і тому є привабливою для іноземних інвесторів.

Реалізація проектів має здійснитись у 2008-2012 роках, а до цього часу необхідно їх розробити і пройти ряд відповідних процедур, тому чим пізніше буде розпочато підготовку та впровадження зазначених проектів, тим менше буде залучено інвестицій.

На сьогодні формується нормативно-правова база для забезпечення на національному рівні реалізації механізмів Кіотського протоколу, зокрема проектів спільного впровадження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 206 визначено процедуру розгляду, схвалення та реалізації зазначених проектів.

На сьогодні робота по розробленню проектів спільного впровадження проводиться лише в Автономній Республіці Крим, Чернігівській, Донецькій, Харківській, Рівненській, Луганській областях.

Так, метою створення умов для розвитку та впровадження енергозберігаючих технологій та нарощування потужностей з вироблення альтернативних джерел енергії в Чернігівській області створено комунальне підприємство "Фонд сприяння розвитку та впровадження енергозберігаючих технологій".

Також в рамках Кіотського протоколу відповідними службами Чернігівської облдержадміністрації спільно з інститутом "Промекологія" розроблено перший в Україні проект спільного впровадження "Реконструкція системи теплопостачання Чернігівської області", який в тендері закупівлі одиниць скорочення викидів парникових газів "ЕRUP", що проводиться від імені уряду Нідерландів, вийшов на стадію підготовки контракту.

За кошти Державного бюджету України на умовах співфінансування з місцевих бюджетів та інших (у тому числі міжнародних) джерел фінансування здійснюється виконання заходів з технічного переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг, зокрема у проекті бюджету на наступний рік передбачено на Загальнодержавну програму реформування і розвитку ЖКГ - 1250000 тис. грн., на Субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів у тому числі на ремонт і реконструкцію теплових мереж та котелень - 1000000 тис. грн. та як зазначалося вище на Субвенцію з оснащення інженерних вводів багатоквартирних будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії - 200 млн. грн.

Винесено на Верховну Раду проект Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунальноого господарства на 2004-2010 роки", де однією з п'ятнадцяти підпрограм є програма з енергозбереження, на реалізацію якої у 2008-2010 роках передбачається 2,0497080 млрд. грн.

З метою покрашення ефективності енергоспоживання в ЖКГ Міністерством ініційовано розробку Закону України прямої дії "Про енергоефективність у житлово-комунальному господарстві"

Прийняття Закону дасть змогу вирішити наступні питання та створити:

  • дієві механізми стимулювання власників та співвласників житла із запровадження заходів з підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і води у житловому фонді;
  • правові та інституційні засади функціонування установ, спеціально призначених для фінансування капітальних вкладень у термореновацію та енергоефективне оновлення житла з забезпеченням фінансових гарантій при залученні зовнішніх кредитних та інвестиційних джерел;
  • нормативно-правовий механізм, покликаний забезпечити безумовне дотримання довгострокових економічних інтересів інвесторів енергоефективних заходів в умовах тарифного регулювання вартості житлово-комунальних послуг;
  • діючу на постійній основі систему залучення коштів власників житла та квартиронаймачів для фінансування заходів з підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і води, включно з запровадженням загальнодержавного механізму страхування залучених коштів від дії економічних та фінансових ризиків.

 Джерело: http://www.minjkg.gov.ua